Щедрик, щедрівочка (текст, відео)


Щедрик, щедрівочка

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря кликати

— Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнята родились.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Вже приходить Меланочка
Зоря-зоря в небі сяла
З святом до нас прибула 2 рази

Меланочка воду пила
Тонкий фартух замочила
Повій вітре буйнесенький
Висуш фартух тонесенький 2 рази

Меланочка наша-наша
Та спіймала в руки пташа
Співаючи, заблудилась
В Чистім Полі загубилась

Меланочка воду пила
Тонкий фартух замочила
Повій вітре буйнесенький
Висуш фартух тонесенький 2 рази

Прилетіли три янголи
Взяли Ісуса на небеса. 2 рази

 

Більше щедрівок ТУТ


Колядки та щедрівки

Вже підготували смаколики на Різдвяний стіл та запросили родичів? Пора і подумати про колядки та щедрівки. Оберіть одну і вивчіть з дітками. Подбайте про цікаві костюми: українські вишиваночки та теплий одяг (дітки ж будуть ходити по різним будинкам) + торбинка для подаруночків.

Поговоріть з дітками, що вдячність за колядку — це не тільки гроші (так часто думають наші дітки).

Дітки мають знати ціну грошей та подарунків, а головне — гарний настрій!

 

Колядки та щедрівки читайте ТУТ

Новорічне шоу «Сказочна страна» (Відео.Фото)

Як тільки прийшли канікули продвинуті баткьи вже намаються чимось зайняти дітей: шукаємо вистави, цікаві події та інше.

Моїй донечці вже 10 років і Новорічні вистави з Дідом Морозом і банальним хороводом вже не цікаві. Тоді я знайшла подію в Мистецькому Арсеналі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дивіться відео наших відвідин цієї події.

 

Інше відео і мої враження щодо свята  дивіться тут

 

Як ворожити на Різдво

Причому ворожити можна і на Різдво, і на Хрещення, але найвірнішим вважається саме на Новий рік. Головне, не забути, що це все-таки гріх, і тому ворожити треба без хреста, пояса і не благословляючись.

 

Як саме ворожити … дивіться ТУТ

Миколай в дім завітав

 

А Ви гарно себе вели протягом всього року? Чи хочете отримати різочку?

Завтра в наш рідний край
Завітає святий Миколай,
Принесе в своїй торбинці
Для всіх дітей гостинці.
Я святого Миколая
У віконце виглядаю,
Жду даруночків, благаю,
Бо я слухав тата-маму.
Мій Святенький Миколаю,
Приходи скоріш, благаю.
Я до тебе помолюся
І тихенько пригорнуся.
Щастя дай моїй родині
І коханій Україні.

19 грудня — одне з улюблених свят української дітвори – свято Миколая.

Миколай жив в кінці ІІІ на початку IV століття. Довгий час був єпископом у Мирах в провінції Лікія у Малій Азії. Помер близько 345 року. Усе своє життя присвятив справі милосердя. Тож ще за життя його називали батьком сиріт, удів і бідних. Після смерті він прославився даром творення чудес, і тому його стали називати великим чудотворцем. Чуда були якраз головною причиною поширення його швидкого й широкого культу.

В Україні культ святого Миколая з’явився разом із християнською вірою. “Енциклопедія українознавства” так говорить про святого Миколая: “У численних народних переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою образ Миколая… У давнину — святий Миколай також заступник перед небезпеками із степів”. В Україні на честь святого Миколая збудовано багато храмів. Відомі його чудотворні ікони. Надзвичайно шанували цього угодника Божого запорізькі козаки.

В сучасні часи з’явилась добра традиція – саме у день святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки.

Вірші про зиму для Нового року

Вірші про зиму:

 

Тамара Коломієць

„Де ховає сонце роcи”

 

 

А до нас іде зима

А до нас іде зима.

Йде зима, та не сама.

Морозенько з нею сивий,

Хоч красивий – не спесивий:

Він жартує з усіма.

 

 

А до нас іде зима.

Йде зима, та не сама.

З нею сіверко-вітрище

На чотири пальці свище,

Нас на стежці перейма.

 

 

А до нас іде зима.

Йде зима, та не сама.

З нею віхола – сестриця,

Жартівниця-витівниця –

Вітровієва кума.

 

А до нас іде зима.

Йде зима, та не сама.

З нею гості знамениті,

Нами радісно зустріті.

Весліш пори нема!

 

Санчата

Ця пісня розпочата,

І їй кінця нема.

У мене є санчата,

А навкруги зима.

Униз по крутосхилу

Такий шалений злет.

Та – гуц-гурцуг! – щосили

І я лечу в замет.

І хоч в снігу лежу,

Та ось що вам скажу:

Ця пісня розпочата,

І їй кінця нема…

 

Календарик

Календарик новорічний

Починає рік із січня.

Груднем – місяцем кінчає.

Так по колу він іде – за собою нас веде.

 

Січень

Ліс під інеєм дріма.

По землі іде зима.

Входить, пишна і велична,

В крижану господу січня.

Усміхається з-під вій:

—         Як живеш, сердитий мій?

Як снігами ти січеш?

Як морозами печеш? –

Місяць січень очі мружить:

—         Я сердитий, та не дуже.

Землю пухом укриваю,

Щоб не змерзнуть урожаю.

Поробив для дітвори

Гарні ковзанки з гори.

Лиш недбальців-неслухнянців,

Хто загаявсь на гулянці,

Виставля з-під шапки вуха,

Розстіба свого кожуха –

Тих снігаи я січу!

Тих морозами плечу!

 

Лютий

Дзвонять краплі дрібно-дрібно.

Йде зима у сукні срібній.

Кличе лютого:

—         Ану ж!

Поспішай сюди чимдуж!

Чом ти марно час гайнуєш,

Не хурделиш, не лютуєш?

Втупив лютий очі в сніг:

—         Лютував я , скільки міг.

Гнав у поле заметілі,

Простеляв запони білі.

Загнуздавши вітрюганів,

Наганяв на луг туманів.

А старавсь таки дарма –

Притомився, сил нема.

Та й в запасі в мене днів

Менше, ніж в моїх батьків.

То ж чи хочеш ти, чи ні –

А поступишся весні.

 

 

Березень

Як ріка зламала кригу,

В берег вдарила з розбігу, —

Без вітрила, без весла

Припливла в човні весна.

Місяць березень до неї

Йде в березовій алеї.

Каже:

—         Вибач, що не зміг

Клим трав прослать до ніг,

Розтопив не всі сніги

Ще й залив низькі луги…

ЗА недогляд не свари!

Квітку проліска бери!

Та й сідай на всюдихід –

Повезу, де схочеш!

Не забризкаєш чобіт,

Сукні не замочиш…

Успіхнулася весна,

Цвіт взяла, зійшла з човна.

І від радості в беріз

Забриніли краплі сліз.

 

Квітень

 

Щедрим сонцем обігріта,

Між гаїв лягає путь.

Йдуть удвох весна і квітень

І співаночки ведуть.

І такі в пісень слова –

Все довкола ожива.

І така в співців хода-

Квітне далеч молода.

Як торкне весна гілки –

Цвітом вибухнуть бруньки;

Квітень ступить між дубками

Ряст вкривається квітками.

Як махне весна рукою –

Злинуть птахи над рікою;

Квітень вклониться землі –

Полетят на цвіт джмелі.

День дзвенить, мов на цимбали

Хтось вселий витина.

—         Добре ж ми попрацювали!-

Усміхається весна.

 

Травень

Килими із трав прослав

Травень берегами.

В чистих росах їх поправ,

Розчесав вітрами.

Щоб рясніли, як з води,

Поливав з хмарини.

І весні сказав:

— Ходи

В гори і в долини.

Не натомишся в путі:

Килими розкішні.

Наливай жита густі,

Яблука і вишні!…

А весна сказала:

— Ні,

Не піду по світу.

Вже ходити не мені,

А жаркому літу.

Не мені леліять плід.

Так ведеться здавен.

Прощавай! –

За нею вслід

Рушив з двору травень.

 

Червень

Ходить літо

Білим світом

Від двора і до двора,

А за літом

Червень слідом

Спілі ягоди збира.

І солодкі, і червоні

Обриває тут і там,

Не сороці, не вороні –

Куштувать дає шпакам.

—         Ну, і як вони? – питає. –

—         Чи сподобались, чи ні? –

І збирає-вибирає

Найспіліші та смачні

У найбільший козубок

Для малят у дитсадок.

Запашні та соковиті –

Щедрим сонечком налиті.

 

Липень

Літо гріє купіль в річці:

—         Хто купатись? Гей, сюди!

Дибуляють по травичці

Гусенята до води.

А за ними по стежині,

Де кульбаби ронять пух,

Йде в легенькій одежині

Місяць липень, мов пастух.

Він здалля гукає літу

Ще й маха брилем своїм:

—         Годі, чуєш, воду гріти!

Куштувати мед ходім!

Квітнуть липи  у долині,

Бджоли там, аж цвіт бринить.

Був на пасіці я нині –

Обіцяли пригостить.

Доганяє липня літо,

Щоб успіть на медозбір.

Пахне сонцем, пахне цвітом,

Пахне методом кожен двір.

 

 

Вересень

Вийшов вересень із хати –

Осінь зустрічати.

Зупинився та й зітхає:

Осені немає.

Днина сонцем обігріта,

Як була у літа.

Раптом глядь: іде, як пава,

Осінь величава.

—         Будьмо, — каже, — добрі друзі!

Гаять час доволі.

Обламаймо кукурудзі

Качани у полі.

Всю картоплю у кагати

Ще й буряк зберімо.

І капусті головатій

Голови зітнімо.

Нам за ними не тужити,

Час про хліб подбати,

Тобі сіять в полі жито,

Мені – поливати…

 

Жовтень

Осінь відеречка

З фарбою носить,

Жовтня-підмайстра

Припрошує-просить:

—         Йди пофарбуємо

Листя уранці

В золото щедре,

В буйні багрянці.

Ще й покладемо

На трави сьогодні!

Інею першого

Срібло холодне.

Хай пожовтіє

Усе на роздоллі –

Лиш зеленітиме

Жито у полі.

Зібрано все веж

З саду й городу.

Що ж собі візьмемо

Ми в нагороду?… –

Яблука пізні

Складають до тайстри*

Малярка – осінь

І жовтень – підмайстер

 

*Тайстра – торба.

 

Листопад

—         От і все, — сказала осінь. –

Потрудилися, і досить.

Нелегкі вдалися дні,

Відпочить пора мені.

Недоробки ж тут і там,

Листопаде, впорай сам… –

Ходить, ходить листопад,

Заглядає в кожен сад,

Оглядає кожен ліс,

Перебродить верболіз,

Повертає на лани:

Як там ріст в озимини?

Йде скошені луги –

Тиша, пустка навкруги.

Одчиня вітракам ворота,

Мовить їм:

—         З ясного злота

Розтеляйте килими!

А для кого?

Для зими.

 

 

Грудень

Натомившись у дорозі,

Зупинившись на порозі,

Мовить грудневі зима:

—         А чому снігів нема?

На стежках кругом грудки –

І не пройдеш навпрошки.

На полях пшеницю й жито

Тепло ковдрою не вкрито. –

—         Поможи мені в роботі!

В мене скільки справ, що сам

Ради їм усім не дам.

Вітра-сіверка гукни,

Хай прилине з далини,

Хай закрутить рано – вранці,

Хугу-віхолу у танці,

Щоб пухнастий білий сніг

На усі простори ліг.

Гарно буде на землиці,

Як в побіленій світлиці.

 

Прийде свято новорічне,

Рік новий почнеться з січня.