Вірші про зиму:
Тамара Коломієць
„Де ховає сонце роcи”
А до нас іде зима
А до нас іде зима.
Йде зима, та не сама.
Морозенько з нею сивий,
Хоч красивий – не спесивий:
Він жартує з усіма.
А до нас іде зима.
Йде зима, та не сама.
З нею сіверко-вітрище
На чотири пальці свище,
Нас на стежці перейма.
А до нас іде зима.
Йде зима, та не сама.
З нею віхола – сестриця,
Жартівниця-витівниця –
Вітровієва кума.
А до нас іде зима.
Йде зима, та не сама.
З нею гості знамениті,
Нами радісно зустріті.
Весліш пори нема!
Санчата
Ця пісня розпочата,
І їй кінця нема.
У мене є санчата,
А навкруги зима.
Униз по крутосхилу
Такий шалений злет.
Та – гуц-гурцуг! – щосили
І я лечу в замет.
І хоч в снігу лежу,
Та ось що вам скажу:
Ця пісня розпочата,
І їй кінця нема…
Календарик
Календарик новорічний
Починає рік із січня.
Груднем – місяцем кінчає.
Так по колу він іде – за собою нас веде.
Січень
Ліс під інеєм дріма.
По землі іде зима.
Входить, пишна і велична,
В крижану господу січня.
Усміхається з-під вій:
— Як живеш, сердитий мій?
Як снігами ти січеш?
Як морозами печеш? –
Місяць січень очі мружить:
— Я сердитий, та не дуже.
Землю пухом укриваю,
Щоб не змерзнуть урожаю.
Поробив для дітвори
Гарні ковзанки з гори.
Лиш недбальців-неслухнянців,
Хто загаявсь на гулянці,
Виставля з-під шапки вуха,
Розстіба свого кожуха –
Тих снігаи я січу!
Тих морозами плечу!
Лютий
Дзвонять краплі дрібно-дрібно.
Йде зима у сукні срібній.
Кличе лютого:
— Ану ж!
Поспішай сюди чимдуж!
Чом ти марно час гайнуєш,
Не хурделиш, не лютуєш?
Втупив лютий очі в сніг:
— Лютував я , скільки міг.
Гнав у поле заметілі,
Простеляв запони білі.
Загнуздавши вітрюганів,
Наганяв на луг туманів.
А старавсь таки дарма –
Притомився, сил нема.
Та й в запасі в мене днів
Менше, ніж в моїх батьків.
То ж чи хочеш ти, чи ні –
А поступишся весні.
Березень
Як ріка зламала кригу,
В берег вдарила з розбігу, —
Без вітрила, без весла
Припливла в човні весна.
Місяць березень до неї
Йде в березовій алеї.
Каже:
— Вибач, що не зміг
Клим трав прослать до ніг,
Розтопив не всі сніги
Ще й залив низькі луги…
ЗА недогляд не свари!
Квітку проліска бери!
Та й сідай на всюдихід –
Повезу, де схочеш!
Не забризкаєш чобіт,
Сукні не замочиш…
Успіхнулася весна,
Цвіт взяла, зійшла з човна.
І від радості в беріз
Забриніли краплі сліз.
Квітень
Щедрим сонцем обігріта,
Між гаїв лягає путь.
Йдуть удвох весна і квітень
І співаночки ведуть.
І такі в пісень слова –
Все довкола ожива.
І така в співців хода-
Квітне далеч молода.
Як торкне весна гілки –
Цвітом вибухнуть бруньки;
Квітень ступить між дубками
Ряст вкривається квітками.
Як махне весна рукою –
Злинуть птахи над рікою;
Квітень вклониться землі –
Полетят на цвіт джмелі.
День дзвенить, мов на цимбали
Хтось вселий витина.
— Добре ж ми попрацювали!-
Усміхається весна.
Травень
Килими із трав прослав
Травень берегами.
В чистих росах їх поправ,
Розчесав вітрами.
Щоб рясніли, як з води,
Поливав з хмарини.
І весні сказав:
— Ходи
В гори і в долини.
Не натомишся в путі:
Килими розкішні.
Наливай жита густі,
Яблука і вишні!…
А весна сказала:
— Ні,
Не піду по світу.
Вже ходити не мені,
А жаркому літу.
Не мені леліять плід.
Так ведеться здавен.
Прощавай! –
За нею вслід
Рушив з двору травень.
Червень
Ходить літо
Білим світом
Від двора і до двора,
А за літом
Червень слідом
Спілі ягоди збира.
І солодкі, і червоні
Обриває тут і там,
Не сороці, не вороні –
Куштувать дає шпакам.
— Ну, і як вони? – питає. –
— Чи сподобались, чи ні? –
І збирає-вибирає
Найспіліші та смачні
У найбільший козубок
Для малят у дитсадок.
Запашні та соковиті –
Щедрим сонечком налиті.
Липень
Літо гріє купіль в річці:
— Хто купатись? Гей, сюди!
Дибуляють по травичці
Гусенята до води.
А за ними по стежині,
Де кульбаби ронять пух,
Йде в легенькій одежині
Місяць липень, мов пастух.
Він здалля гукає літу
Ще й маха брилем своїм:
— Годі, чуєш, воду гріти!
Куштувати мед ходім!
Квітнуть липи у долині,
Бджоли там, аж цвіт бринить.
Був на пасіці я нині –
Обіцяли пригостить.
Доганяє липня літо,
Щоб успіть на медозбір.
Пахне сонцем, пахне цвітом,
Пахне методом кожен двір.
Вересень
Вийшов вересень із хати –
Осінь зустрічати.
Зупинився та й зітхає:
Осені немає.
Днина сонцем обігріта,
Як була у літа.
Раптом глядь: іде, як пава,
Осінь величава.
— Будьмо, — каже, — добрі друзі!
Гаять час доволі.
Обламаймо кукурудзі
Качани у полі.
Всю картоплю у кагати
Ще й буряк зберімо.
І капусті головатій
Голови зітнімо.
Нам за ними не тужити,
Час про хліб подбати,
Тобі сіять в полі жито,
Мені – поливати…
Жовтень
Осінь відеречка
З фарбою носить,
Жовтня-підмайстра
Припрошує-просить:
— Йди пофарбуємо
Листя уранці
В золото щедре,
В буйні багрянці.
Ще й покладемо
На трави сьогодні!
Інею першого
Срібло холодне.
Хай пожовтіє
Усе на роздоллі –
Лиш зеленітиме
Жито у полі.
Зібрано все веж
З саду й городу.
Що ж собі візьмемо
Ми в нагороду?… –
Яблука пізні
Складають до тайстри*
Малярка – осінь
І жовтень – підмайстер
*Тайстра – торба.
Листопад
— От і все, — сказала осінь. –
Потрудилися, і досить.
Нелегкі вдалися дні,
Відпочить пора мені.
Недоробки ж тут і там,
Листопаде, впорай сам… –
Ходить, ходить листопад,
Заглядає в кожен сад,
Оглядає кожен ліс,
Перебродить верболіз,
Повертає на лани:
Як там ріст в озимини?
Йде скошені луги –
Тиша, пустка навкруги.
Одчиня вітракам ворота,
Мовить їм:
— З ясного злота
Розтеляйте килими!
А для кого?
Для зими.
Грудень
Натомившись у дорозі,
Зупинившись на порозі,
Мовить грудневі зима:
— А чому снігів нема?
На стежках кругом грудки –
І не пройдеш навпрошки.
На полях пшеницю й жито
Тепло ковдрою не вкрито. –
— Поможи мені в роботі!
В мене скільки справ, що сам
Ради їм усім не дам.
Вітра-сіверка гукни,
Хай прилине з далини,
Хай закрутить рано – вранці,
Хугу-віхолу у танці,
Щоб пухнастий білий сніг
На усі простори ліг.
Гарно буде на землиці,
Як в побіленій світлиці.
Прийде свято новорічне,
Рік новий почнеться з січня.
Як тільки прийшли канікули продвинуті баткьи вже намаються чимось зайняти дітей: шукаємо вистави, цікаві події та інше.