Вірші про школу (укр.)

Школа
М.Підгірянка
Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.
Ти нас всіх научиш,
Як у світі жити,
Як зло обминати,
А добро чинити.
Бджілоньки на квітах,
Дітоньки — до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед у полі бджоли.

Перша вчителька
Т.Коломієць
Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Що водила нас
Ще у перший клас.

Сонце світлі зайчики
Сипле у шибки.
Кришать крейду пальчики –
Пишуть палички.
Добре нам читається –
Вчителька всміхається.
А як хтось не зна –
Хмуриться вона.

Скільки розгадали ми
З нею загадок!
Скільки прочитали ми
Віршів і казок!
Стороною рідною
Дниною погідною
Йшли через покіс
У багряний ліс.

Наша перша вчителька
Інших науча.
Букварі і читанки
Їм вона вруча.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Інших перший раз
Повела у клас.

До школи я іду
В.Кленц
Я іграшки сховала
І тихо їм сказала:
— У ящику тепленько,
Ви спить, мої маленькі,
А я книжки складу –
До школи вже іду.

Я вже школяр
І.Гущак
Я підріс. Я вже школяр,
Маю ранець і буквар.
Мама каже: свято в нас –
Я іду у перший клас.

Перше вересня
Н.Забіла
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі –
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.

Школярка
В.Дмитренко
Іде малесенька Галинка,
Маленька мамина перлинка,
В руці портфелик свій несе,
Радіє дівчинці усе.
Навколо гарно, як ніколи,
Бо йде школярочка до школи.
Іде, щоб разуму набратись,
Навчитись думати й писати,
Людей і мову шанувати.
Чи йде, чи над землею лине,
І їй всміхається Вкраїна.

Миколка-першокласник
Н.Кір”ян
Перший раз малий Микола
Став збиратися до школи.
Олівця поклав у сумку,
Книги, ручку, зошит, гумку,
М”яч, перо, граблі, подушку,
На обід м”яку пампушку,
Двох ведмедиків, лопату,
Білочку руду хвостату,
Лук, і стріли, і рушницю,
Ще й пухкеньку паляницю,
Ще стільця, стола і парту
І географічну карту,
Трактора, машинку, мило –
Вже й надворі звечоріло.
Сів Миколка, дума думку:
„Чи усе поклав у сумку?”

Кошеня
П.Воронько
Засмутилось кошеня –
Треба в школу йти щодня.
І прикинулося вмить,
Що у нього — хвіст болить.

Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
„Це хвороба непроста,
треба різати хвоста”.

Кошеня кричить:
„Ніколи!
Краще я піду до школи!”.

Правда ж, мамо, я великий?
М.Познанська
Правда ж, мамо, я великий?
Сам взуваю черевики,
Зашнуровую шнурочки,
Сам вбираюся в сорочку,
Сам лице і руки мию,
Сам зачісуватись вмію,
І не плачу я ніколи!…
Скоро вже піду до школи!

Прийде осінь
В.Скомаровський
Прийде осінь. Закурличе
Журавлями в ранній час,
І дзвінок мене покличе
Перший раз у перший клас.

Вересень-школярик
А.Музичук
Виряджа до школи Осінь
Вересня-синочка:
В сорочині із колосся,
У штанцях з листочків.

А картузик кольоровий –
Із барвистих квітів.
За плечима ранець новий
Із кори пошитий.

Книги, зошити – з травички,
Олівці – з стеблинок.
Чепурненькі черевички –
Із гнучких лозинок.

А шкарпетки білі-білі –
з бабиного літа:
іх зв”язали руки вмілі
Дядька Вітра.

…. Ледь зажевріє світанок –
Йде школяр бадьоро.
„Добрий ранок, добрий ранок!”
Він усім говорить.

ПЕРШИЙ ДЕНЬ
Марія Пригара
Що за диво сталось в нашім місті?
Йдуть до школи квіти пишнолисті.
Поспішають айстри та нагідки,
Тільки квітка хилиться до квітки.
Дріботять жоржини і левкої:
Ви юрби не бачили такої.
Поставали біля школи в пари,
Зайняли навколо тротуари.
І говорить айстра до жоржини:
— От уже й дзвінок за дві хвилини.
А ромен всміхається красолі:
— Правда ж, добре вчитися у школі?
…Та хіба сміятись вміють квіти?
Ні питать не вміють, ні ходити.
Не садок розцвівся тут, не грядка —
Біля школи хлопчики й дівчатка.
Це вони прийшли сюди з квітками,
Бо сьогодні стали школярами.

Взято з блогу «Книги для дітей»

 

11 школьных правил в реальной жизни

школа уПравило 1

Жизнь несправедлива — привыкните к этому!

Правило 2

Миру наплевать на вашу самооценку. Жизнь будет требовать от Вас закончить дело ДО того, как Вы почувствуете себя уверенно.

Правило 3

Вы не будет получать 60 000$ в год сразу после школы. Вы не станете вице-президентом компании со спутниковым телефоном в машине, прежде чем Вы заработаете на них.

Правило 4

Вы считаете, что учитель слишком требователен? Подождите, когда станете начальником Вы.

Правило 5

Подавать гамбургеры не ниже вашего достоинства. Ваши дедушки и бабушки использовали другое слово для раздачи котлет — они называли это Возможностью.

Правило 6

Если Вы сели в лужу, это не вина ваших родителей, не хнычьте, учитесь на ошибках.

Правило 7

До вашего рождения ваши родители не были такими занудами, как сейчас. Они стали ими, оплачивая ваши счета, стирая вашу одежду, и выслушивая ваши рассуждения о себе любимом. Поэтому прежде, чем начнете спасать мир от поколения своих родителей, вычистите сортир в собственной комнате.

Правило 8

Ваша школа, может быть, и покончила с делением на лидеров и неудачников, но жизнь НЕТ. В некоторых школах не ставят плохих оценок и дают вам столько попыток, сколько вам требуется для правильного ответа. Это не имеет НИЧЕГО общего с реальной жизнью.

Правило 9

Жизнь не поделена на семестры. У вас не будет летних каникул и найдется немного работодателей, которые заинтересованы в том, чтобы вы НАШЛИ СЕБЯ. Ищите за свой счет!

Правило 10

Телевидение — это НЕ реальная жизнь. В действительности людям обычно приходится ходить на работу, а не сидеть за столиком кафе.

Правило 11

Будьте обходительны с зубрилками и ботаниками. Не исключено, что вскоре вы будете работать на одного из них.

Подсмотрено у Юлии Луценко

Склад числа у віршах

ДЛЯ ШЕСТИРІЧНИХ ШКОЛЯРІВ Я ПРОПОНУЮ РЯД ВІРШІВ

ОТОЖ, МІЙ ДРУЖЕ , ЧАСУ НЕ ГАЙ,

А З НАМИ СКЛАД ЧИСЛА ВИВЧАЙ!

«2» (2 = 1+ 1 )

Алла квіти в лузі рвала,

І тихенько рахувала:

Мак, ромашка, дивина, —

А разом це буде – два!

«3» ( 3 = 1 + 1 +1 )

Розрахуйся по порядку:

Оля, Коля і Мартин!

Всіх шикує на зарядку

По одному цифра три!

« 3» ( 3 = 2 + 1)

У дракончика у Гоші

Розболілась голова.

Загубив він нині зошит,

Бо отримав вчора « два».

« Не сумуй!» — кричать синиці,

І дідусь так говорив:

« Ще отримай одиницю,

І не « два» буде, а « три!»

« 4» ( 4 = 2 +2 )

Я зірву два яблука,

Пригощу матусю,

Два ще дам для Павлика –

Щиро поділюся.

Хай усі вже знають,

Що доросла я —

Приклади складаю,

Знаю: два плюс два!

Щоб не говорили,

Хай почують всі:

« Два плюс два – чотири !

А не 5 й не 7!»

« 5» ( 5 = 1 + 1 + 1 + 1 + 1)

Я малюю сонечко

І своє віконечко,

Корабель на морі,

І ромашку в полі.

Вмію все порахувать :

1, 2, 3, 4, 5.

« 5» ( 5 = 4+ 1)

Я рвала волошки блакитні у полі

Для рідної неньки й бабусеньки Олі.

Зірвала чотири волошки і мак,

А скільки їх разом? Мерщій рахувать!

Сказала сестричка, що кожен із нас,

Хто ходить до школи, та ще й в перший клас,

Повинен назавжди запам’ятать —

Чотири й один – це буде вже п’ять!

« 5» ( 5 = 3 + 2)

Білка з гілочки на гілку

Стрибу, стрибу , скоки – скок.

І на довгу – довгу нитку

За грибом в’яже грибок.

Три грибочки прив’язала,

А ще два в дупло поклала.

Стали діти рахувать –

« Три і два – звичайно ж , п”ять!”

«6» ( 6 = 5 + 1)

Добра тітонька Сова …

В неї мудра голова.

Усім поради пропонує,

Вправно все вам підрахує.

Категорично відповість:

« П’ять та один – це буде шість!»

«6» ( 6 = 2 + 4)

На поляні , під вербою

Гралися зайчата.

Серед них –біленьких двоє,

Й четверо, як тато.

Борюкаються, стрибають

І матусю виглядають.

Бо вона лиш відповість –

« Два і чотири — разом шість»

«6» ( 6 = 3 + 3 )

Достили яблука і сливи ,

Прийшла пора – збирай врожай!

І першокласниці Марині

Дають відерце: « Допомагай!»

Збирає дівчинка, ласує

Смачним достатком у саду,

І що б ви думали, рахує :

« Оце три груші покладу…

Перепочину, не лінуюсь,

І ще три яблука знайду,

Щоб смакувала вся родина,

Усе зберу я до ладу!

Нехай дорослі перевірять,

А вам Маринка відповість :

«Що три і три – це не чотири ,

А разом буде , звісно, шість!»

«7» ( 6 = 6 + 1 )

В нас сімейка немала:

Тато , мама, брат, сестра,

І бабуся, і дідусь,

Всіх назву не помилюсь!

І, звичайно , з ними я ,

От сімейка, так сім’я!

Розкажу я всім – усім:

« Шість та один – це буде – сім!»

«7» ( 7 = 5+ 2)

Зайчик урожай збирав

Восени у полі.

І звіряток частував

У маленькій школі.

П’ять морквин він дав Лисичці,

Дві – малесенькій Синичці .

А Сорока стрекоче всім:

«П’ять і два – це ж разом – сім!»

«7» ( 7 = 4+ 3)

Скоро, скоро Новий рік

Завітає на поріг.

Мама іграшки купила,

А я пісеньку довчила.

Буду кульки рахувати,

Жодну з них – не пропускати!

Три червоних , зелених чотири!

Я з ними кружляю по нашій квартирі!

А тато сказав: « Нагадаєм усім –

Чотири і три – всі знають, це – сім!»

«8» ( 8 = 5 + 3)

У Лисиці п’ять малят,

П’ять маленьких лисенят.

А в Зайчика – зайченята ,

Треба їх порахувати!

Біле, чорне і сіреньке –

Троє зайчиків маленьких!

Скільки ж то малят у лісі?

«П’ять і три – це буде вісім!»

«8» ( 8 = 4 + 4)

Я хочу дівчаток порахувати :

Оленка, Іринка, Наталка і Катя.

І хлопчиків також рахую тепер:

Сергійко, Олежик, Сашко і Артем!

Уважно хай слухають діти усі:

« Чотири й чотири – це вісім, не сім!»

«9» ( 9 = 5 + 4)

Сиділо на гілочці п’ять горобців,

А четверо знизу співало : « Ців – ців!»

Галинка пташок стала вже рахувать :

« Їх дев’ять , я впевнено можу сказать!»

«9» ( 9 = 6 + 3)

Біля річки на галяві

Козеняток пасла Валя.

Сірих – шестеро маленьких,

Троє більшеньких – руденьких.

Козенята : « Бе та ме!»

— Де ж то сіре? Де руде?

— Валю, люба, часу не гай,

Швидше, швидше додавай!

Дума Валя: « Може п’ять?!

Козенята ж « Де — е — в’ять!»

« 10» ( 10 = 5 + 5)

Маленькі пальчики у мене

Їх зліва п’ять і справа – п’ять.

І розкажу я лиш для тебе,

Що десять – це є п’ять плюс п’ять!

« 10» ( 10 = 6 + 4)

У бабусі на подвір’ї

Шестеро качаток.

І малесеньких пухнастих

Четверо гусяток.

Йде бабуся у долину

Рахувати птаство:

« 10 всіх – це шість й чотири,

От моє багатство!»

Толосюк Т. П., учитель початкових класів, Луцька школа № 5 Волинської обл.

Про школу:пісні+мінусовка+слова+ноти

школярі співають

Ось … найшла декілька пісеньок та віршів про школу. Вони російською мовою. Натискайте на заву пісні і… качайте.

1.  УЧИТЕЛЬНИЦА НАША  Слова М. Садовского, музыка Н. Пескова Скачати тут слова, ноти, мінусовку.

2.ЛЕТНИЕ КАНИКУЛЫ слова и музыка А. Паутова

 

3.  ПЕСЕНКА-БУДИЛКА (про першокласника) Слова и музыка Натальи Власенко

 

4. ТАНЕЦ «ПЕРЕМЕНКА» Слова М. Садовского, музыка К. Молчанова + ноты

5. ИДУТ КАНИКУЛЫ Слова М. Садовского, музыка С. Соснина + ноты

6. ПРОЩАЛЬНЫЙ ВАЛЬС (для выпускного) Слова М. Садовского, музыка К. Молчанова

7. ШКОЛЬНЫЕ ЧАСТУШКИ

 

 

 

 

Стихи:

ОКОНЧАНИЕ ПЕРВОГО КЛАССА

 

ПЕРВОКЛАШКА

 

НАТАШКА-ПЕРВОКЛАШКА

 

ПЕСНЯ ПЕРВОКЛАССНИКА

Вірші про школу… веселі

Грамотій

— Ти в нас грамотний такий,

— Хвалить мене мама. –

Тільки хто ж чита книжки

Догори ногами!

Книгу я кручу – дива!

Не збагну нічого –

Де у книжки голова?

Де у книжки ноги?

О. Орач

Подушечка

Ой, подушечко боката,

М’якенька, пухова,

Через тебе прикрість має

Першокласник Вова.

Це ти його не пускаєш

Вранці на уроки,

Це ти йому ніжно пестиш

І вуха, і щоки.

Ой, подушечко підбита,

З чотирма ріжками.

Як шкода, що місця мало

В рюкзаку з книжками.

О. Кротюк

***

Песик вчився рахувати:

«Гав-гав-гав і гав-гав-гав!»

Хоч дітей і небагато,

Додавав і додавав.

Катерина, Гриць, Оксана,

Мотря, Гліб, Семен, Павло,

Олексій, Денис, Тетяна –

Скільки в мами їх було?

О. Савченко-Гнатюк

***

Арсен, Ананій, Анастас,

Артур, Архип і Анатолій –

Прийшли хлоп’ята в перший клас,

Всі хочуть вчитися у школі.

О. Катрич

Миколка-першокласник

Перший раз малий Микола

Став збиратися до школи.

Олівця поклав у сумку,

Книги, ручку, зошит, гумку,

М’яч, перо, граблі, подушку,

На обід м’яку пампушку,

Двох ведмедиків, лопату,

Білочку руду хвостату,

Лук, і стріли, і рушницю,

Ще й пухкеньку паляницю,

Ще й стільця, стола, і парту,

І географічну карту,

Трактора, машинку, мило –

Вже й надворі звечоріло.

Сів Микола, дума думку:

«Чи усе поклав у сумку?»

Н. Кир’ян

***

Геть усе, усе на світі

Переплутав хлопчик Вітя.

Каже: – Діти вчаться в полі,

А комбайн працює в школі.

Всіх людей стрижуть в лікарні,

А лікують в перукарні.

Ми книжки берем в аптеці,

Ліки – у бібліотеці.

От який Вітьок дивак!

Ти ж бо знаєш – це не так!

Діти звісно вчаться в …

А комбайн працює в …

Ми лікуємся в …

А стрижемся в …

Ліки беремо в …

А книжки – в …

Г. Малик

Як шершень вірш писав

Похвалявся квітці шершень:

— Я шкладаю вірші вперше,

але то мені не вашко.

Що, не вірите?

Будь лашка!

Я лешу,

лешу,

лешу.

Утікаю від дошшу…

Знявсь,

гуде, немов труба,

Чули всі – не вірш хіба?

Бравий шершень,

Жовта свитка.

Раптом чує – каже квітка:

— Чи поетова душа

відрізняє еС від Ша?

Чи не варто вам іще

відрізняти Ша від Че?

Прозвучав би веселіш,

Зрозумілим став би вірш!

еШ від Ша і Ша від Ше?

Бракувало нам ішше! –

Коли так, тоді, видать,

Краще віршів не шкладать!

(А. Вольський, переклад Б. Чалого)

Не відкладай

– Я зроблю це в понеділок! –

Так сказав собі Тодось.

Але взятися до діла

Щось охоти не знайшлось.

– Хай зроблю це у вівторок. –

Але знов серед забав,

Повних сміху, співомовок,

День немов у воду впав.

– Середа – гарніша днина!

Це пів тижня. Та – біда:

Не оглянувсь ще хлопчина,

Вже й минула середа.

– Ну, напевно, вже почну я

Цю роботу у четвер.

Але все, що не візьму я,

З рук летить. І що ж тепер?

– Може п’ятниця поможе?

Мушу конче вже почать.

Проминає тиждень… Боже!

Треба хутко поспішать!

– Ні, найліпше – це субота!

Вільний день і вільний час.

Та субота – не робота!

Весь порив чогось погас…

Ось прийшла й свята неділя…

Чи робити? Буде гріх!

І з того усього діла

В хлопця вийшов просто … сміх!

Що порадити хлопчині?

Наш Тодосику! Ти знай –

Все зроби, що можеш нині,

А на завтра не лишай!

М. Щербак

Вчаться читати

На узліссі, де щавель,

Де шовкова травка,

Вчить абетку журавель,

А за ним – журавка.

Вчить та вчить, а вечір вже,

А завчить не може.

Лиш одне затямив «ж»;

Бо на жабу схоже!

В’яже лиска волосінь,

Вудку закидає –

Ловить рибку там, де тінь,

Та буквар читає.

Рак чіплявсь, а рибка – ні!

Лиска ж не знудилась,

Бо уже на третім дні –

Рак – читать навчилась.

А лоша вибрикує

За вівсом, за викою.

Що так трохи побрикає –

І травицю прочитає.

Сонечко ж на лопусі

Знає літери усі

І читає на долонці

Золотий букварик – сонце!

В. Переяславець

Хто що пише?

Пише хвостиком лисичка

Щось на росяній траві.

Дятел, пташка невеличка,

Ставить знаки на корі.

Таємниче пишуть риби

Плавниками у ріці.

Зайчик сонячний на шибі

Пише вірші – промінці.

Пише в хмарі блискавиця, –

Пише трактор на лану,

Ще уродиться пшениця –

Дощ напоїть ярину.

Вірші про школу

Грамотій

— Ти в нас грамотний такий,

— Хвалить мене мама. –

Тільки хто ж чита книжки

Догори ногами!

Книгу я кручу – дива!

Не збагну нічого –

Де у книжки голова?

Де у книжки ноги?

О. Орач

 

Подушечка

Ой, подушечко боката,

М’якенька, пухова,

Через тебе прикрість має

Першокласник Вова.

Це ти його не пускаєш

Вранці на уроки,

Це ти йому ніжно пестиш

І вуха, і щоки.

Ой, подушечко підбита,

З чотирма ріжками.

Як шкода, що місця мало

В рюкзаку з книжками.

О. Кротюк

***

Песик вчився рахувати:

«Гав-гав-гав і гав-гав-гав!»

Хоч дітей і небагато,

Додавав і додавав.

Катерина, Гриць, Оксана,

Мотря, Гліб, Семен, Павло,

Олексій, Денис, Тетяна –

Скільки в мами їх було?

О. Савченко-Гнатюк

 

***

Арсен, Ананій, Анастас,

Артур, Архип і Анатолій –

Прийшли хлоп’ята в перший клас,

Всі хочуть вчитися у школі.

О. Катрич

 

Миколка-першокласник

Перший раз малий Микола

Став збиратися до школи.

Олівця поклав у сумку,

Книги, ручку, зошит, гумку,

М’яч, перо, граблі, подушку,

На обід м’яку пампушку,

Двох ведмедиків, лопату,

Білочку руду хвостату,

Лук, і стріли, і рушницю,

Ще й пухкеньку паляницю,

Ще й стільця, стола, і парту,

І географічну карту,

Трактора, машинку, мило –

Вже й надворі звечоріло.

Сів Микола, дума думку:

«Чи усе поклав у сумку?»

Н. Кир’ян

***

Геть усе, усе на світі

Переплутав хлопчик Вітя.

Каже: – Діти вчаться в полі,

А комбайн працює в школі.

Всіх людей стрижуть в лікарні,

А лікують в перукарні.

Ми книжки берем в аптеці,

Ліки – у бібліотеці.

От який Вітьок дивак!

Ти ж бо знаєш – це не так!

Діти звісно вчаться в …

А комбайн працює в …

Ми лікуємся в …

А стрижемся в …

Ліки беремо в …

А книжки – в …

Г. Малик

 

Як шершень вірш писав

Похвалявся квітці шершень:

— Я шкладаю вірші вперше,

але то мені не вашко.

Що, не вірите?

Будь лашка!

Я лешу, лешу,лешу.

Утікаю від дошшу…

Знявсь,

гуде, немов труба,

Чули всі – не вірш хіба?

Бравий шершень,

Жовта свитка.

Раптом чує – каже квітка:

— Чи поетова душа

відрізняє еС від Ша?

Чи не варто вам іще

відрізняти Ша від Че?

Прозвучав би веселіш,

Зрозумілим став би вірш!

еШ від Ша і Ша від Ше?

Бракувало нам ішше! –

Коли так, тоді, видать,

Краще віршів не шкладать!

(А. Вольський, переклад Б. Чалого)

Не відкладай

Я зроблю це в понеділок! –

Так сказав собі Тодось.

Але взятися до діла

Щось охоти не знайшлось.

 

Хай зроблю це у вівторок. –

Але знов серед забав,

Повних сміху, співомовок,

День немов у воду впав.

 

Середа – гарніша днина!

Це пів тижня. Та – біда:

Не оглянувсь ще хлопчина,

Вже й минула середа.

 

Ну, напевно, вже почну я

Цю роботу у четвер.

Але все, що не візьму я,

З рук летить. І що ж тепер?

 

– Може п’ятниця поможе?

Мушу конче вже почать.

Проминає тиждень… Боже!

Треба хутко поспішать!

Ні, найліпше – це субота!

Вільний день і вільний час.

Та субота – не робота!

Весь порив чогось погас…

 

Ось прийшла й свята неділя…

Чи робити? Буде гріх!

І з того усього діла

В хлопця вийшов просто … сміх!

 

Що порадити хлопчині?

Наш Тодосику! Ти знай –

Все зроби, що можеш нині,

А на завтра не лишай!

М. Щербак

 

Вчаться читати

На узліссі, де щавель,

Де шовкова травка,

Вчить абетку журавель,

А за ним – журавка.

Вчить та вчить, а вечір вже,

А завчить не може.

Лиш одне затямив «ж»;

Бо на жабу схоже!

В’яже лиска волосінь,

Вудку закидає –

Ловить рибку там, де тінь,

Та буквар читає.

Рак чіплявсь, а рибка – ні!

Лиска ж не знудилась,

Бо уже на третім дні –

Рак – читать навчилась.

А лоша вибрикує

За вівсом, за викою.

Що так трохи побрикає –

І травицю прочитає.

Сонечко ж на лопусі

Знає літери усі

І читає на долонці

Золотий букварик – сонце!

В. Переяславець

 

Хто що пише?

Пише хвостиком лисичка

Щось на росяній траві.

Дятел, пташка невеличка,

Ставить знаки на корі.

Таємниче пишуть риби

Плавниками у ріці.

Зайчик сонячний на шибі

Пише вірші – промінці.

Пише в хмарі блискавиця, –

Пише трактор на лану,

Ще уродиться пшениця –

Дощ напоїть ярину.