Цигарки дітям

Свідома українка Олена Дуб прочитала (http://mf.mediasapiens.ua/material/14826) про гральний автомат у Києві в одному з супермаркетів Києва, де діти у вільному доступі можуть виграти пачку сигарет з автомата (такий автомат, де треба витягати призи). і одразу пригадала, що у київському розважальному центрі Блокбастер серед призів, які діти можуть вибрати собі на отримані бали, — є і такі «корисні» сувеніри.

«Минулими вихідними ми з кумою Valentina Slivinska та її 6-річною донькою якраз ходили у Блокбастер. Добре, що моя похресниця не звернула уваги на ящички з мініатюрними пластиковими сигаретками (серед них і брендовані) та пляшечками винця. Бо деякі діти там активно порпались»- написала Олена.

Обережно з такими подарунками! Слідкуйте за дітками )

Діти і гроші. Вчимо дітей користуватися фінансами

Дуже давно прийшов до висновку, що якщо не навчати дітей поводитися з фінансами, то подібне незнання дуже сильно зашкодить у дорослому житті. Навіть коли справа доходить до таких речей як початок тісного спілкування з потенційною другою половиною, незнання правил управління фінансами буде коштувати відносин — або якщо відносини будуть офіційно оформленими — то й того дорожче.

Правило # 1. Навчитися поводитися з грошима, не маючи грошей, неможливо. Це дуже великий пункт, який неочевидний багатьом дорослим — що вже казати про дітей? Розглянемо його детальніше. 
-У багатьох сім’ях прийнято підхід, котрий я абсолютно не підтримую: у дитини немає своїх грошей, але на його прохання йому купуються іграшки та речі і спонсуються розваги. Це створює такі проблеми: а) дитина не знає (і його не цікавить) вартість проханих речей; б) дитина не знає, коли зупинитися в проханнях, а батьки не завжди знають, коли зупинитися в задоволенні даних прохань. 
-Правильний підхід — це виділення дитині тижневої суми на покупки, іграшки тощо Ця сума: а) невелика (наприклад, ми даємо дитині близько $ 5-7 на тиждень); б) видається цілком тільки у випадку, якщо дитина виконує заздалегідь обумовлені, але досяжні, вимоги (наприклад, зі списку, що висить на стіні) — у противному випадку сума урізується. Даний підхід вирішує ряд проблем: 
-Дитина починає розуміти вартість речей щодо своїх кишенькових грошей (див. заголовок правила: $ 50 за гру — це абстрактна величина; щоб купити гру, потрібно збирати гроші протягом 10 тижнів, — досить чітка величина); 
-У батьків не болить голова з приводу бюджету на дрібні покупки для дитини, тому що дитина може здійснювати дані покупки самостійно; 
-Дитина вчиться витрачати свої гроші, роблячи пріоритети покупки: іноді доводиться вибирати між повітряною кулькою і морозивом. 
-Правильний підхід — це не дарувати дитині великі суми (не більше розміру кишенькових грошей, які видаються йому на місяць). Непоодинокі ситуації, коли добрим родичем дитини дарується $ 100-200, коли кишенькових грошей видається ледь $ 10 на тиждень. Чи треба говорити, що подібні подарунки руйнують в дитині будь-яку фінансову самодисципліну? Який сенс збирати гроші, коли добра тітка за один раз подарує тобі більше грошей, ніж ти можеш зберегти за 3 місяці? Правильний підхід — це дати дитині вартість звичайної іграшки, яку він звик отримувати від гостей (скажімо, $ 20, грошима в руки, а решта грошей — батькам). Батьки на ці кошти (або з додаванням своїх коштів) потім зможуть придбати дитині потрібні речі. 

Правило # 2. Телевізор може замінити батька, але дитину треба перепрограмувати. ТБ дійсно здатне відвернути увагу дитини на багато годин, — але ціною десятків тисяч рекламних роликів, які дивляться діти щорічно. (Зрозуміло, що дитяче телебачення теж комерційне: мова зараз іде не про це.)  Діти все більше впливають на рішення про покупку — через соціальний тиск, а також з-за реклами. Додатковий мінус від перегляду реклами полягає в тому, що дитина перестає цінувати ті речі, які у нього є або на які у нього вистачає грошей, і починає фантазувати про велику кількість інших (як правило, більш дорогих, тому що вони активно рекламуються) речей . Наявність великої кількості спокус шкодить фінансовой самодисципліни. 

Правило # 3. Якщо в сім’ї немає грошей, дитина повинна про це знати. Неодноразово бачив сім’ї, що живуть за принципом «дитина не повинна страждати», що витрачають останні кошти на розваги дітей (нічого не маю проти витрати останніх грошей на навчання дітей). Якщо сім’я змушена економити, щоб не вибитися з бюджету, діти повинні приймати усвідомлену (!) участь у цьому процесі. Можливо, це відіб’ється в меншій кількості відвідувань розважальних закладів; можливо, замість походу в кіно доведеться дивитися скачаний з інтернету фільм. Дітям можна показувати список щоденних чи тижневих витрат, щоб поставити речі в контекст.  «Відмічено, що дорослі набагато більш охоче поділяться фінансовими проблемами з іншими дорослими, ніж чим з власними дітьми, боячись, що діти їх просто не зрозуміють. Зрозуміють, якщо тільки ви не будете скаржитися на відсутність коштів, наполегливо витрачаючи гроші на дурниці.

Інші правила читайте ТУТ

 

А ТУТ інші поради щодо питання гроші та діти.

В яку старшу школу піти?

Початкову школу обирала по престижності закладу і близькому розташуванню до дому. Зробила помилку. У нас викладала жахлива вчителька, котра не тільки не дала достатніх знань, а скалічила психіку декількох діток. Повторення не хочу.

І за яким принципом обирати старшу школу?

От поспілкувалася з мамочками на форумі і прочитала всі отзывы о школах Киева, але рішення ще не прийняла. Допоможіть? Як вірно обрати школу для дитини? Залишилось так мало часу 

Дякую

Почему нельзя переучивать леворуких детей?

школьник школяр Школа класс клас

Обычно в младшем дошкольном возрасте родители и воспитатели редко обращают внимание на то, какая рука у ребенка ведущая.

Начинают замечать это, когда ребенок начинает больше рисовать, учится писать, более активно действует одной из рук — обычно в 4-5 лет.

Быстро замечают леворуких деток в семьях, с так называемой, наследственной леворукостью. И чаще всего, именно в этих семьях стараются переучить ребенка еще до школы.

Чем руководствуются в этом случае родители? Скорее всего, хотят оградить ребенка от тех трудностей, с которыми сами столкнулись в школе.

Бывает и так, что о леворукости ребенка не знают ни учитель, ни родители. И долго бьются, не понимая, почему ребенок никак не может научится писать правильно, красиво и без ошибок, пока не догадаются посоветоваться со специалистами.

То о чем мы хотим вас предупредить — это риск нарушения психического здоровья детей из-за дискомфорта, связанного с давлением учителей и родителей.

Специалисты считают, что переученные леворукие дети склонны к различным неврозам, об особенностях которых мы и хотим рассказать.

1. Астенический невроз

Повышенная утомляемость, быстрая истощаемость нервной системы, резкое снижение работоспособности. Фактически дети могут активно работать только на первых двух уроках, а затем пробудить их внимание достаточно сложно: зато возникает или усиливается двигательная расторможенность.

Домашнее приготовление уроков обысно затягивается, а результаты, чаще всего, неудовлетворительные. С особенным трудом выполняются письменные задания: почерк неустойчивый, буквы различной величины, разного наклона, не соблюдается строка, много дополнительных штрихов и исправлений. А повторное переписывание только ухудшает результаты и на это стоит обратить особое внимание.

У мальчиков и девочек этот невроз может проявляться по разному. Для мальчиков больше свойственны расторможенность, неусидчивость и двигательное беспокойство. А для девочек более характерны пониженный фон настроения, вялость и плаксивость.

2. Школьные страхи

Нередки у леворуких детей страхи перед неудачами или письменными работами. Дети считают такие страхи обыкновенными и не стремятся их преодолеть.

Специалисты упоминают даже ночные кошмары, связанные с переучиванием: детям снится, что их душат тетрадки и также они боятся снов, в которых в преувеличенном виде повторяются дневные неприятности. Утром они втают вялыми и капризными…

3. Невроз навязчивых состояний

Если родители заставляют детей выполнять все действия правой рукой, дети могут слушаться и стараться, однако обычно им это плохо удается. Родители видят в этом непослушание, каприз, упрямство и наказывают.

А если и учитель требует от ребенка писать пра­вой рукой и снижает оценки за качество письма и медлительность, у ребенка появляется тревожное ожидание неудачи, а в дальнейшем навязчивые мысли о своей неполносценности.

4. Невротический энурез

В большинстве случае отмечается только ночной энурез, однако это может случится и днем. Эну­рез, как правило, вызывает чувство вины, страх, неизбежность наказания. Так ко всем проблемам, связанным с переучиваением и школьными неуда­чами, прибавляются еще и эти неприятности.

Работоспособность ребенка еще больше снижает­ся, он не может сосредоточиться — образуется тот порочный круг, разорвать который могут только взрослые — следуя рекомендациям психолога и врача.

4. Невротическое заикание

Этот недуг может появиться у переученных лево­руких детей — оно усиливается после напряженно­го выполнения письменных заданий правой рукой. Этот факт заметили специалисты при сравнении ре­чи детей, записанной на магнитофон до и после выполнения соответствующих заданий.

Особенно заметно заикание в школе, в привычной домашней обстановке оно обычно слабеет. Заика­ние может сочетаться со страхами, энурезом и ти­ками.

5. Невротические тики

К ним относятся: мигание, облизывание губ, намор­щивание лба, подергивание носа. Эти действия редко вызывают беспокойство родителей, а педа­гог может принимать их за кривляние или дура­чество.

Следует помнить, что сам ребенок не контролиру­ет эти движения — они непроизвольны. Насмешки и передразнивания одноклассников, раздраженное одергивание учителя, замечания родителей ослож­няют эту ситуацию — навязчивые движения закреп­ляются, а ребенок начинает стесняться сам себя.

6. Истерический невроз

Случае истерических неврозов известны, хотя, к счастью, очень редки, в младшем школьном воз­расте. Реакции также возникают в результате на­сильственного переучивания.

Истерический невроз может дать о себе знать в форме истерической слепоты: дети жалуются, что не видят тетрадей или не могут найти школу.

Перед уходом в школу или перед контрольной мо­жет возникать рвота, аозможны и психомоторные припадки: дети с громким плачем падают навз­ничь и беспорядочно колотят по полу руками и но­гами.

 

Вчити та відпочивати: де межа?

школярка Зараз канікули і наші школярі … прагнуть відпочити, але … відпочивання повинно бути і корисним. Я попросила свою доню виписувати англійські слова і вчити їх. Ну що такого складного?

Сьогодні дзвонить мені 9-на моя донька і … плаче. Говорить, що не може запам»ятати жодного слова… і що вона … нездара.

Звичайно, заспокоїла її і … тепер не знаю, як зробити так, щоб поєднати навчання і відпочинок школяра. ВАші поради?

Не говоріть це дитині

мовчання словаВирази, які боляче травмують дитячі душі, вирази, яких бажано уникати:

Я тисячу раз тобі казав…

Невже тобі не зрозуміло, що…

Скільки разів треба повторювати…

Всі люди…, а ти…

Ну на кого ти схожа?..

Що ти до мене причепилась?..

Ти такий, як твій батько (мати)…

З дитиною за кордон:проблеми, поради

Прикордонник дитина ПограничникВ Україні довгий час були проблеми з закордонними паспортами, зараз вже стало більш менш вільно. В нашій країні ще не введені паспорти з біометричними даними, а ось в Росії батьки, котрі захочуть виїхати з дітьми на травневі свята… будуть мати деякі проблеми

 

Недетские сюрпризы на таможне

НУЖЕН ЛИ ДЕТЯМ ОТДЕЛЬНЫЙ ЗАГРАНПАСПОРТ ДЛЯ ВЫЕЗДА ЗА РУБЕЖ?

Среди казанских туристов, запланировавших семейный отдых на майские праздники за рубежом, царят панические настроения. По слухам, с 1 апреля российские пограничники якобы не выпускают за рубеж детей, на которых не оформлен биометрический паспорт нового образца. Ситуация вызывает беспокойство не только у отпускников, но и у туристических агентств, которые успели продать турпутевки тем гражданам, у которых не оформлены паспорта на детей. Разобраться в ситуации попытался корреспондент «БИЗНЕС Online».

 

Більше тут

 

А як у нас? Може хтось уже мав проблеми з оформленням паперів? Що потрібно?

Дякую 🙂

Школярка загубила телефон: дії батьків

Свято ВАлентина закінчився у нас не дуже гарно — доця загубила телефон. Вони з татом гралися на вулиці і … він просто випав з кишені. Телефон був не дуже дорогий. Але… що робити мені, як мамі. Втішати дитину і говорити, що нічого страшного буде інший? Чи насварити і сказати, що потрібно берегти речі, а не ставити зневажливо до них?

І що робити з пошуком телефону? Подавати заяву в міліцію? (Є код) Чи звертатися до оператора? А скільки мені обійдеться той пошук?

Питання. Питання. А у кого є відповіді? Хто стикався з подібною ситуацію? Що робили ВИ?

Дякую

І ще… мені прикро за тих людей, котрі знаходять явно дитячий телефон (він у нас весь в наклейках) і … не подзвонить по звичайному номеру «мама». Прикро за людей.

Моя подружка, знайшовши одного разу явно дитячий телефон, просто подзвонили по номеру бабуся і … відала щасливій бабусі телефон. Він був дешевий, але… то трагедія для дитини. У нас в телефоні була фотка хом»ячка, який помер влітку. От так.

P.s.Бабуся готова подарувати їй телефон вже завтра, а я хочу відтянути то питання на довший час і зробити подарунком на кінець навчального року. Думаю.

Інші випадки з мобільними школярів читайте тут

А ви знаєте як використовує Інтернет ВАша дитина?

RT @Onlandia: Не пропустите это видео — Що знають батьки про використання Інтернету дітьми  Онляндія

Святослва Вакарчук. БАтькам про Інтернет.

Це відео було на події, що відбулася 9 лютого під час конференції для батьків «Діти в Інтернеті: реальні загрози віртуального світу», що проходила у День безпечного Інтернету.

 

9 лютого 2009 року понад 200 батьків школярів довідалися про те, як захистити своїх дітей від загроз здоров’ю та життю через неправильне використання Інтернету. Коаліція за безпеку дітей в Інтернеті, заснована за ініціативи «Майкрософт Україна», провела освітню конференцію, присвячену європейському Дню безпечного Інтернету, який відзначається у понад 50 країнах світу. На конференції зібралися експерти Міністерства внутрішніх справ України, громадських організацій та представники бізнесу, які розповіли батькам про конкретні приклади, коли українські діти й підлітки ставали жертвами злочинів, скоєних за допомогою Інтернету.

 

День безпечного Інтернету відзначається в Україні вже вдруге. Як відзначив Дмитро Шимків, генеральний директор компанії «Майкрософт Україна»: «Якщо раніше основним завданням Коаліції було звернути увагу громадськості на питання безпеки в Інтернеті, то в 2010 році ми хочемо звернутися саме до батьків. Українські батьки не до кінця усвідомлюють, наскільки велику роль грає Інтернет у житті їхніх дітей, і недостатньо серйозно ставляться до їхньої онлайн-безпеки й захисту приватної інформації. Легковажне відношення до небезпек віртуального світу може вилитися в цілком відчутні наслідки: від фінансових втрат до психологічного й фізичного насильства над дітьми».

Слід зазначити, що в Україні створився благодатний ґрунт для кіберзлочинів. Згідно з дослідженнями*, 27% українських дітей від 6 до 17 років підтвердили, що з ними в Інтернеті контактували незнайомі люди, і 30% із числа цих дітей пішли на контакт. Більше того, діти не тільки охоче йдуть на контакт із незнайомцями, але й розкривають особисту інформацію про себе: 28% – пересилали свої фотографії, 17% – інформацію про родину. Саме тому одна з найважливіших ініціатив Коаліції – освітня програма «Онляндія – безпека дітей в Інтернеті», у рамках якої навчено близько 30 тисяч дітей і підлітків та понад 7 тис. учителів та батьків. У результаті зусиль Коаліції з 2009-2010 навчального року тема безпеки в Інтернеті внесена Міністерством освіти та науки (МОН) у шкільну програму 5-12 класів.

У лютому 2009 року член Коаліції Міністерство освіти та науки порекомендувало українським школам провести на честь Дня безпечного Інтернету інформаційні заходи для батьків і дітей, присвячені сімейній онлайн-безпеці. Тренери-волонтери Коаліції в цей день проведуть тренінги й семінари в майже 300 населених пунктах України. Артур Кочарян, тренер і координатор програми «Онляндія – безпека дітей в Інтернеті», сказав: «Інтернет щільно інтегрувався в життя наших дітей. Завдання Коаліції – зробити його позитивним місцем для соціалізації, навчання й участі в суспільному житті. Однак позитивні аспекти Інтернету не повинні бути перекриті ризиками безпеки. Ми хочемо донести до батьків, що допомогти своїм дітям вони зможуть, тільки спочатку самі опанувавши віртуальний світ. Для цього Коаліція за підтримки Майкрософт проводить День безпечного Інтернету й низку інших освітніх ініціатив протягом року».

Поради батькам, щодо безпечного користування дитиною Інтернетом тут

 

Межа між самостійністю та піклуванням

„Я сама”, — такі слова говорить дитина вже рочки в 3. Саме тоді починається

формування особистості і розуміння свого власного Я. Але.. батьки та близькі продовжують піклуватися про дитину: ми одягаємо, миємо, кормимо, відводимо в садочок.

А коли дитині вже 8 років? Вона може бути самостійною? Звичайно так. Моя дитина сама готує уроки, складає портфель, прибирає посуд і в своїй кімнаті та робить безліч дрібних обов”язків. Але коли постало питання, що вона мусить іти сама зі школи, то серце трохи було не спокійне.

Що тут такого – прийти додому зі школи 8-річній дитині? Таке питання не поставало років 20 тому. Пригадуються історії друзів чи власна. Мій чоловік їздив в школу з іншого району міста, я в першому класі мусила їздити автобусом декілька зупинок до школи, а моя подружка в музичну школу взагалі їздила в інше місто. А що вже наші батьки – декілька кілометрів пройти до школи – то як забавка. То було тоді, а зараз?

Коли Настуся пішла в перший клас, то ми вирішили, що вона вже стала великою і мусить робить „дорослі” вчинки. Один з них – самостійно приходити додому, відкривати ключиком двері і… займатися вдома пока не прийдуть з роботи батьки. Але… десь в листопаді того ж року з”явилася інформація, що неподалік від нас вбили 12-річну дівчинку, що пішла навідати бабусю в селі Троєщина. Мене як облили холодною водою і ні про які самостійні походи додому вже не могло йти і мови. Настуня залишалась в школі до 19:00, а я стрімглав бігла з роботи щоб її забрати. Коли ж доця закінчила перший клас за гарне навчання отримала подарунок – мобільний телефон. Для неї то стала чергова іграшка, а для мене частковий спокій. В будь-яку хвилину могла зв”язатись з нею. Телефон був демократичним – тільки для того, щоб спілкуватись, а не для ігр. )))

В другому класі процес пішов. І на сімейному зборі вирішили – що хоча б додому зі школи доця має йти сама. Детальніше:школа знаходиться у дворі нашого будинку. Щоб дойти до школи потрібно пройти двір та перейти одну дорогу, по якій батьки довозять своїх діток … на машині. РУХ з ранку… жах! Як на Хрещатику! Тому тато підвозить зранку її і однокласниць на машині. А після навчання вона з подружками вже повертається сама додому. Як я переживаю! Процес цей іде так. Спочатку доця дзвонить мені, що закінчила навчання і вдівається. Коли вона приходить додому – то теж дзвонить. Отаке ходіння. Коли дізналася про те бабуся – вона ледь нас не повбивала, наголошуючи на тому, що ми втратили будь-яку обережність.

Тепер другий крок. Окрім школи доця ще ходить в різні гуртки. Музична школа знаходиться в нашому районі, а дорога вдвічі довша аніж до школи і, відповідно, має різні перепони. Перша — підземний перехід: він має страшне освітлення (його там ду-уже малувато); друга – заправка/мийка де безліч машин. Ну я вже не говорю про те, що дорога перетворилася на кригу і дитина просто може впасти.

Поки дитина дойте по цій дорозі сама – я вже надумаю безліч різних страшних історій, котрі можуть статися з нею і в переході, і біля заправки. Але … маючи рішучість вирішила, що моя дитина має бути самостійною. Подружка відвела доцю в музичну школу і я попросила її не забирати – нехай сама іде додому. Але.. коли заняття закінчилось… попросила Настюху почекати, щоб її забрали. Я ще не готова відпустити дитину йти так далеко саму.

От така історія. Певно той страх тільки у мене в голові. Може він пройде пізніше. А як у вас? Ваша дитина сама ходить на гуртки і в школу? Чи були прикрі випадки по дорозі? З якого віку потрібно призвичаювати дитину до самостійності?