Згадала висловлювання з соціальною мережі: „Чим би діти не бавилися, аби дітей не робили”. Про що це я… просто донька сьогодні розповіла, що хлопчик котрий їй подобався звернув на неї увагу.
Історію цього кохання триває вже два роки (зараз ми в четвертому класі). Хлочина розумненький, трохи бешкетник, але вміру вихованний. Коли два роки тому донька прийшла зі сльозами на очах до мене і почала пояснювати що Хлопчина не звертає на неї увагу відповідь моя була проста. Просто будь сама собою. Будь цікавою хлопчику. Гарно вчись. Багато читай та займайся в різних гуртках. Різнопланово розвивайся. Хлопчик почне звертати на тебе увагу.
Так і сталося. Донька почала грати на гітарі (той хлопчик також), пішла в спортивну секцію, ходила кататись на ковзанах, цікавилася новинками в нашому кінотеатрі і … хлопчик сам запросив її відвідати театр, сходити в кіно, покататись на ковзанах.
Донька щаслива J
Я також. Але … чи правильно я пояснила своєму чаду щодо кохання? А що робить мама, котра має хлопчика? Що вони говорять своїй дитині? Цікаво )
Дякую.