Туніс. День другий

В Туніс з дитиною. День другий: проси більшого – отримаєш бажане

7:00 Доброго раночку, Туніс! Доня сопе поряд на ліжечку.  Душ. Хм, ведуча одного з шоу на Новому каналі  зойкнула б разів зі сто: десь пліснява, рваний рушник, десь шось покрилось іржею. Не наважують прийняти ванну босими ножками і лізу в неї в резинових капцях. Душик освіжує думки і надає бодрості. Гарно!

Після прийняття душу виходжу в своїх капцях в кімнату. Вода на капцях змішується з неприбраною кімнатою і утворюється … грязюка. Резинового килимка в душовій я не побачила.

Біля раковини стояли фірмові наборчики гелю для душу, шампуньки та мила. Як цього запасу мені б вистачило на два тижні? Заберу на подарунки друзям, або просто до колекції (використаю під-час відряджень).

Сонце зазирає у вікно. Балкон я так і не змогла відкрити. Насолоджуватись ранком і  їду за межі номера. Кава. Щоб почати існувати я маю випити каву. Перестала вірити всім рум-сервісам і … привезла з  собою кип»ятильник. Смієтесь? А цей гаджет моєї матусі рятував мене частенько. До найближчого ресторанчика за кавою йти лісом-полем добрі хвилин 10, а потім ще повертатись… Ні, краще вже за старим способом.

Кава в руці. Все навкруги вже не так страшно, як здавалось на перший погляд. А головне – море. Сонечко встало десь поряд, пальми, пісок і … кава. Чудовий ранок!

7:20 Почали виходити мої сусіди. Треба дізнатись нюанси проживання. Може щось змінемо? І почалось… Сусідки були з Росії  і на читєйшем руськом язике ми почали спілкування. Радіти було мало чому.

—          Рушників для моря – ніц. Порада росіянки – купити на два тижні, аніж брати на прокат.

—          Місця на пляжі чи біля басейну треба займати завчасно. Краще о 5 ранку.

—          Кормлять жахливо.

—          Все завжди ламається.

Порадували і історією про обслуговування номерів. «Очень безпардонная уборщица. Заходить без разрешения. Дочка заболела и я повесила табличку «не безпокоить». Нет, стала над душой и начала убирать. Сначала ми оставляли деньги за уборку, а потом … перестали. Так уборщица просто начала их вимогать: стоит в коридоре и просит деньги. Ужас!», — жалілась моя сусідка з Росії.

7:30 Вражена цими історіями буджу доню і вирішуємо з подружкою зайнятись зміною номерів. Нам ввечері пообіцяли обняти на вільні номери після 12:00.

8:00 – Сніданок. Я не дуже вимоглива в їжі і місцеві наїдки мене вдовольнили.  Кава, яйця, сир та смачненькі круасани. Норм. От тільки від булочок треба буде відмовитись. Я ж не збираюсь тут накопичувати так складно скинуті кг.

8:30– 11:30 Море.  Воно було чудове. Поламані і в маленькій кількості ліжаки, місцями грязний пляж, дозволяють палити біля моря … десь так. (більш детально зупинюсь в наступному дні).

11:30 – 15:00 Почалось! Заміна номера виливалась нам в історію спілкування «розумного та красивого»: ми один одного не розуміли.

Рівно о дванадцятій ми підійшли на рецепцію і … нам не змогли допомогти. Місцевий представник тур. фірми сказав, що заміна номера – це не в його компетентності. А представник отелю категорично відмовлявся від заміни номера:  «Вільних номерів немає. Ви ж тут відпочиваєте 2 тижні? Приходьте … завтра». У подружки вже почали навертатись сльози на очах і тут… я побачила тренера хлопчиків з секції карате, де займається моя доня. Сенсей чекав чогось на рецепції поруч. Київ! Рідна Троєщина! Чоловік, котрий може захистити нас жінок в чужій країні! Ура!

Після кількох пояснень нам запропонували подивитись декілька номерів і … ми зупинились на чудових номерах поряд з басейном, рестораном і два номера  знаходяться один проти одного.

«От бачите які українські жінки: ми завжди домагаємось того, чого хочемо!», — з переможним тоном заявила я.

В мене завжди виникало питання, а чому я не можу обрати номер, котрий хочу ще вдома. Зарезерувавати певний номер під свої дати? Чому? Я їду з дитиною і мені потрібні певні умови.

Висновки другого дня в Тунісі з дитиною:

  1. Ні в якому разі не довіряйте словам про зміну номера «завтра». Домагайтесь посилити Вас в гідні умови вже «сьогодні» і хай це «сьогодні» буде хоч о 12 годині ночі.
  2. Послідовно визначайте те, що Вам не подобається і з цими аргументами звертайтесь до адміністрації.
  3. Ні в якому разі не підвищуйте тон і не намагайтесь перекричати адміністрацію (наші «друзі» з Кременчука так і добивались свого номера: досі живуть в страшних умовах) . Подібна поведінка не дасть позитивних результатів, а призведе тільки до того, що адміністрація отеля буде намагатись вас ігнорувати.
  4. Попросіть показати вільні номери.
  5. Просіть у адміністрації номери, що перевищують проплачені Вами. (Номер на 3 трьох — коли Вас двоє. Сімейний номер на 4-х — коли Вас двоє… тощо). Представник адміністрації вже краще знайде номер менший, ніж погодиться поселити Вас в більший).
  6. Вчіть іноземні мови! Не намагайтесь рідною мову довести Вашу сторону. Представник іншої держави в будь-який момент може сказати, що Вас не розуміє і … Ви залишаєтесь без доводів. І.. ввічливо посланий адміністратор англійською,  швидше виконає Ваші вимоги, аніж зле посланий … російською (українською).

 

Тренеру обіцяла доєднатись до завтрашнього тренування каратистів. Мамо рідна, а це ж 6 ранку!

Нічого, зате треба скидати всі тістечка, що з»їла в обід!

Туніс. День перший

Літо. Де є війна, а де просто безлад. Ми поїхали в Туніс з донечками 10 років та 12 років. Прикрощі почалися з запізнення літака. До них додався жахливий номер і … зламана апаратура.

 

 

Ось так ми знайомились з Тунісом

 

День перший. Початок.

Полуниця. Літо.

Дача. Як її називає чоловік «дика дача». Ми мало порпаємось в городі і соромно б було перед бабусею. Трава по пояс і живуть навкруги різні тваринки. Жабка, їжачок та чорногуз. Аби не вовки та криси!

 

Полуниця — це єдина городинка, котра мені подобається.

Це просто смак дитинства.

Читайте більше тут